В білому тумані сива тишина
Чистотою манить, простір поглина.
Підбира під себе луки і поля,
З’єднується з небом пара і земля.
Мить - і засіріло, птах защебетав,
Щось зашаруділо, й тишу хтось злякав.
З переляку роси впали на траву,
Придавили сльози квітку польову.
Загорівсь край неба, заіскрився степ,
Туман, мовби лебідь, сів на воду й зник...
Свiтае
© Copyright: Наталья Сытник, 2013
Свидетельство о публикации №113021004801
Свидетельство о публикации №113021004801
Рецензии