Губи шепочуть молитву, як вірші.
Вірш, як молитва, тріпочеться, дише.
Віршами повниться лункими тиша.
Боляче – Боже, як! – змовчати більше.
Де ти, чаклунко моя мандрівнича?
Вітер-кохання скрадається ніччю,
Ранить вуста твої, пестить обличчя,
В темряві в спину дитиною кличе,
Жалить жалем твоє змучене серце…
Сяючий дощ опускається зверху.
Всі таємниці розкриті до денця,
Дзвонять ключами від раю і пекла,
Вітер, схопивши запрошення смерті,
Мчить його далі, на шмаття подерши.
Ясна доріжка лягла через море.
Зліва поблискують сльози і горе,
Щастя смарагдове справа розлите,
Срібним серпанком все оповите,
Сходи здіймаються
полум’ям в небо…
Губи шепочуть молитву до Тебе.
Губи шепочуть молитву, як вiршi...
© Copyright: Борис Смыковский, 2013
Свидетельство о публикации №113021004265
Свидетельство о публикации №113021004265
Рецензии
"Вірш, як молитва, тріпочеться, дише..."
не просто слова, - суть Вашої творчості...
Простіть... З Масляною!
Найсвітліші побажання!
Ольга Глапшун 17.03.2013 13:43 • Заявить о нарушении
не просто слова, - суть Вашої творчості...
Простіть... З Масляною!
Найсвітліші побажання!
Ольга Глапшун 17.03.2013 13:43 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.