Губи шепочуть молитву, як вiршi...

Губи шепочуть молитву, як вірші.
Вірш, як молитва, тріпочеться, дише.
Віршами повниться лункими тиша.
Боляче – Боже, як! – змовчати більше.
Де ти, чаклунко моя мандрівнича?
Вітер-кохання скрадається ніччю,
Ранить вуста твої, пестить обличчя,
В темряві в спину дитиною кличе,
Жалить жалем твоє змучене серце…
Сяючий дощ опускається зверху.
Всі таємниці розкриті до денця,
Дзвонять ключами від раю і пекла,            
Вітер, схопивши запрошення смерті,
Мчить його далі, на шмаття подерши.
Ясна доріжка лягла через море.
Зліва поблискують сльози і горе,
Щастя смарагдове справа розлите,
Срібним серпанком все оповите,
Сходи здіймаються
                полум’ям в небо… 
Губи шепочуть молитву до Тебе.


Рецензии
"Вірш, як молитва, тріпочеться, дише..."
не просто слова, - суть Вашої творчості...

Простіть... З Масляною!
Найсвітліші побажання!

Ольга Глапшун   17.03.2013 13:43     Заявить о нарушении
Щиро вам дякую, Олю, і вас зі святом.

Борис Смыковский   17.03.2013 18:01   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.