Там під гаєм зелененьким,
Де старе село-музей лежить,
Пригадаю як маленьким
У такім селі мав щастя жить.
Як із печі пахло хлібом,
На долівці скошена трава,
Каганець щовечір кліпав,
Мати «ясен місяцю» співа.
Нині сумно за тим часом,
Що пішов від мене назавжди,
За моїм найпершим класом
І за шляхом, що долав туди.
Та чи діти зрозуміють,
Як минулим дорожу своїм,
Там ранкові півні піють,
Із мисок полив’яних я їм.
14.07.07.
Пригадаю
© Copyright: Георгий Грищенко, 2013
Свидетельство о публикации №113021002217
Свидетельство о публикации №113021002217
Рецензии
