34. Твои глаза

Йшов по вулиці, раптом  якась сволота 
Закапала із неба, ніби жартома,
Але ж на дворі сухо, що ж то за біда?
Мабуть десь не там дорогу перейшов,
Бо хмари ці окропили мене
З ніг до голови!..

Більше ріку шукав нагоду,
Щоб знов тебе зустріти
Або чекав армагедон?..
І ось на вокзалі тебе чекавши,
Почав курити, це важко зрозуміти,
Бракує в мене слів…

Ти підійшла до мене я знов не знав
Чи треба говорити, сказав «привіт»
Та й полишили на том.
Набравши слів, ми в клітці їх держали,
Ти просто так стояла,
 Я просто так шукав...
Порахувавши залишені хвилини, спитав:
«Чи справді відбуваєш?»,
Хотів почути, що це якийсь флеш-моб.
Тебе прийнявши, я, за щастя,
Відпускати не хотів… Тоді
Накинув капюшон,
Із посмішкою покинув твій вагон.

А та сволота, що лила з неба,
Ще дужче стиснула хмари,
Та краплі ці!.. Вони щасливі !
Хоча й бесівська сила рушила вагон… 

"Было просто пасмурно, дуло с севера,
А к обеду насчитал сто градаций серого.
Так всегда первого ноль девятого,
То ли весь мир сошёл с ума, то ли я - того...  "
17.09.12