З ким не буду...
І я не можу, нікуди втекти.
Моє життя від слова і до слова
Мав вперше супроводити не ти.
Але тепер, здається, все даремно,
І я згубилась в коридорах снів.
Уже ніяк. Лиш холодно і темно.
Як прикро... Ти мене не зрозумів.
Не знаю хто ці почуття придумав,
Як їх назвати? Хто вони такі?
Лиш віє сумом. Безкінечним сумом...
І тихий відчай пише ці рядки...
Свидетельство о публикации №113021012096