Думка стрімко шугає, мов птах,
Загубилась стежина в житах,
І цей усміх на твоїх вустах, -
Зачарована згуба колишня.
Як забути тебе, позаяк
Серце млосно вистукує так
І найкращі наїдки не в смак,
Бо в садку твоїм квітнуть вишні.
Мов туман, розійшовся сум.
Чи на радість, а чи на глум
Я знайшов тебе в мареві дум, -
Мабуть, цього бажав Всевишній!
***
© Copyright: Мыкола Ковальчук, 2013
Свидетельство о публикации №113021010498
Свидетельство о публикации №113021010498
Рецензии