В полі страждань,
Розквітла квітка бажань,
Лише раз на тисячу літ,
Єднає в собі пітьму і світ.
Кольором дивним палає,
Темряву страждань поглинає,
Біль душі матері - Землі,
Плачуть в той час дорослі й малі.
Квітка бажань,
Не любить вагань,
Хаос та зло руйнує,
Порядок життя збудує.
В той час душа Сонця танцює,
Промінчиками квітку цілує,
Духи води, вітру та неба
Співають, пісні лунають, так треба.
Все в той час оживає,
Ще мить і все минає,
Життя вільне й щасливе настане тоді,
Коли людство, бажання вірне збудує в біді.
В полi страждань
© Copyright: Валентина Островська, 2013
Свидетельство о публикации №113020907342
Свидетельство о публикации №113020907342
Рецензии