Доле моя пробач татуся та неньку

Доле моя пробач  татуся та  неньку.
Відведи  на мою стежину рівненьку,
Чужої волі програми відверни від  Долі,
Надто колючі стернини на скошеному полі.
Дозволь мені  життя споглядати,
А не чужу стерню топтати,
Свій хліб їсти, щоб голод вгамувати,
Долю дитини в її руки віддати.
Своє життя прожити  бажаю,
Тебе Доле  благаю,


Верни мені дорогу, що волею зветься,
Нехай на віки чужа відвернеться.
Моя доля з волею повінчаються,
Завидющі вовки порозбігаються,
Волею Долю покохаю
Як потім жити сама собі знаю.
 Зумію в собі Сонечко створити
 Добре волею  зумію володіти,
Нехай  світло журбу  вгамує
Долю,  та життя моє не турбує.


На шляху долі,
Програми чужої волі,
Безжалісно в душу плюють,
Нехай їх чорні ворони заклюють.
Очі злі, заздрісні  та темні,
Чужі агресії від  долі від’ємні,
Берегти волю - долі своєї,
Очі світлими лишати від темені чужої.
Темряву, що на перешкоді,
Стоїть вічно, обійти та й годі.
Стражданням минулим,
Дозволити померти - болям забутим.
Долею своїх помилок,
Не годувати  діточок,
Дозволити буревіям тілесним,
Та вічним силам небесним,
Шлях очистити і оновити,
Сили волі не варто губити.
Свою волю дарувати не слід,
Не варто будувати чужих бід.
Чужі бажання своїм хлібом,
Не треба годувати -  боляче буде обом.
Бо від цього інші страждання зазнають,
Їхні та  ваші бажання єдності не мають,
Різниться кожного долі шлях,
Знати свій кожен бажає,
Сила страху в цьому заважає.
Якщо крізь нього на осліп ітимеш,
Світло в душі тілесне нестимеш.
Адреналін, захисник тілесний,
Душі ангел охоронець небесний.
Тіло та душа одне ціле,
Життя таке мінливе,
Не залишати слідів у темряві свідомій,
Йти по стежині не відомій.
І час настане неодмінно,
Життя воно перемінне.