Жорстокий світ твоїх очей,
Зміїне жало твоїх речей,
Подих вітром мерзлим пронизає,
Нещадно жалить і зникає.
Ми переступили той поріг,
І перехрестя тих доріг,
Де іскри серце сушать без останку,
Вже для нас нема світанку.
Сльоза палить і погляд не гріє.
Від безнадії чоло змарніє,
Коханню ні чому сказав?
Ти ж його іще не знав.
Для нас Сонечко зійти забуло,
Примушує зруйнувати все, що було,
Піти, кращий вихід для мене,
Будь щасливий, нехай лихо нас обмине.
Жорстокий свiт твоiх очей
© Copyright: Валентина Островська, 2013
Свидетельство о публикации №113020906567
Свидетельство о публикации №113020906567
Рецензии