Г Р I М

Чорна  хмара  заступила
Засивілий  небокрай.
То  зібралась  божа  сила:
Кому - гнів , кому - врожай.

Крутить  сильно , йде  невпинно.
Не  зупиниш  ні  на  мить!
Міць  гуртує  і  повільно
Десь  спалахує й гримить.

Вихри  мчаться , віти  гнуться,
Хвиля  проти  течії,
За  поривами  несуться
Гнівні  громові  вітри.

І  у  трепетнім  чеканні
(Чи  уб’є , чи  пронесе)
Все  живе,  мов  на  заклання,
Славу  господу  несе.
               *
Так  в  спільноті  те  ж  буває,
Якщо  злу  не  має  меж:
Громовиця  все  змітає -
Що  посіяв , те  й  пожнеш!

Ось  кримінал й олігархія
З  поцупком  носяться  своїм.
Гнівиться , піниться  стихія -
Схаменись,  бо  гряне  грім!


Рецензии