Просто вiд твого дотику виникало таке неземне вiдчуття,
що хотiлося вмерти. Вмерти, тому що кращого моменту в життi бiльше не буде.
Нехай крiзь ширми на нас дивляться люди,
нехай хоч заздрять, менi все одно.
Воно - оте, що так запало в душу,
що зiгрiвае мене своiм теплом навiть в найгiршу зиму,
назавжди залишиться всерединi рятуючим вогником.
Бувае, я дивлюсь на тебе й думаю:
звiдки такi як ти на землi?
Iдеально-божевiльнi, трагiчно-веселi.
Таких, таких завжди спонтанних, рiзнопланових,
як ми вдох ще не бачила ця планета!
Зухвало? За подiбну заухвалiсть нас очiкуе жорстока вендета,
але менi знову байдуже...
Байдуже все одно...
дотик
© Copyright: Валя Янковская, 2013
Свидетельство о публикации №113020900059
Свидетельство о публикации №113020900059
Рецензии
Оригінально та щиро. Мені дуже сподобалось, дякую.
Бурчак Ворожбянский 10.02.2013 14:47 • Заявить о нарушении
Бурчак Ворожбянский 10.02.2013 14:47 • Заявить о нарушении