Твій подих в грудях лоскоче,
Моє щастя жіноче,
Димом очі роз’їдає,
В поцілунку серце замирає.
Роси не спадають до світанку,
Зацілуй мене, твою коханку,
В обіймах страх погаси,
Не поспішайте досвітні часи.
Коси вже не дівочі,
А груди до кохання охочі,
Спрагу не спіши вгамувати,
Почуттям не давай згасати.
Чому в очах твоїх зима,
Літо, Сонце, а тепла нема,
Чудових слів чимало є,
Ти радість і бажання моє.
Твiй подих в грудях лоскоче
© Copyright: Валентина Островська, 2013
Свидетельство о публикации №113020905100
Свидетельство о публикации №113020905100
Рецензии