Своя держава

Двадцятиліття  промайнуло,
Двадцять  перше  наступає,
Щось  збулось,  чогось  сягнули,
Багато  ще  чого  немає.
Вершаться  історичні  цикли,
Кордони  державні  оформляють,
Сусіди  до  нас  ще  не  звикли,
Поглядають  й  зазіхають.
Ще  недавно  були  рівні,
Зараз  олігархи  наступають,
Зростає  соціальна  прірва,
Народні  бунти  вибухають.
Множаться  партії,  релігій – море:
Конфесії,  секти,  старовіри.
Зростають  на  народнім  горі,
Без  єдиномислія  і  віри.   
Владу  ще  чужу  маєм,
Вона  окупаційно  заправляє,
Молоде  покоління  стартувало,
Надію  на  нього  покладаєм.
Під  камінь  вода  не  тече,
На  похилих  й  кози  скачуть,
Хто  не  існує,  той  живе,
За  нещасним  ворон  кряче.
Вода  навіть  камінь  точить,
Хто  стукає,  тому  відчиняють,
Завжди  досягне,  той  що  хоче,
Світло  тінь  перемагає.
Господарюй  в  своїй  державі,
Ініціюй,  твори,  займайся,
Шукай  щастя,  здобудь  славу,
Для  себе  і  для  дітей  старайся!
Не  сотвори  собі  кумиру,
Голосуй,  міняй  всіх  вчасно,
Хай  обранці    знають  міру,
Трудяться  прозоро  й  гласно.
Землі  голову  піднімають
Від  Буковини  і  до  Донбасу,
Талантами й  щирістю  вражають,
Єднається  держава  наша!
Плин  Дніпра ,  Дністра  повідь,
Прута  бистрінь,  Бугу  розмаїття…
Влади  приходять  і  відходять,
Державі   йти  в  тисячоліття!