Коцюба

Гуляла по бульвару
Старенька коцюба
Із дідусем на пару,
Бо важко шкандиба.

Опорою служила
Останніх двадцять літ,
Прогулянки любила
І клумб веселий цвіт.

Вона ще пам’ятала
Яким був батько й дід,
Всім їм допомагала
Багато дуже літ.

На сонечку блищала,
Лакована була,
Приємність відчувала
Від людського тепла.

Стояла тихо вдома
У темному кутку
І що таке є втома
Не знала на віку.

Її зробили з дуба,
Що років сто вже мав,
Хоч сучкувата й груба,
Та кожен шанував.

Що заміцна й надійна
У дуже скрутний час,
Як помічник постійно
Присутня біля вас.

Так добре прогулятись,
Як маєш коцюбу,
І можна не боятись,
Бо влупиш по горбу.
22.10.07.


Рецензии