Нам випало жити

Нам випало жити тоді
Як люди були у біді,
Йшла друга війна світова
І в смерті були всі права.

Заходила смерть в кожний дім,
Щоб вибрати жертву у нім,
А голод пускала вперед,
Тож жити було нам не мед.

Та доля всміхнулася нам,
На радість засмучених мам,
Ми вижили й рушили в світ,
У свій самостійний політ.

Настала студентська пора,
Ця спраглого розуму гра,
Навкруг Голосіївський ліс
Для нас, зеленіючи, ріс.

Він нам щебетав про любов,
Юнацькую збуджував кров,
У тихих куточках чекав,
Щоб з юнкою хтось заблукав.

І доля всміхнулася нам,
Ніхто не залишився сам,
І досі на пам’яті в нас
Студентський щасливий той час.

Життя потріпало усіх,
Пройшли через сльози і сміх,
Досяг хтось вершин, а хтось ні,
Та доля всміхнулась й мені.

Щасливий, бо маю ще час
Побачити котрогось з нас,
Згадати студентські роки
І наші життєві стежки.

Всміхається доленька нам,
Не вірмо брехливим чуткам,
Що вже промайнув наший час,
Бо думка ж не зраджує нас.
09.10.07.