Жила-була баба,
Була собi ряба.
Знайшла собi дiда на старостi лiт.
Чи ти здурiла бабо,
Чи ти здурiла рябо?
Вже дожила до смертi,
Й начорта тобi дiд?
"А смерть хiба не баба?"-
Сказала тодi ряба:
"Сама тягає косу,ще й ходить вона боса,
То може як попросить,то iй поможе дiд.
То косу їй заточе,чи ноги як намоче,
То хряпнуть четвертинку iз нею на обiд.
Та й разом веселiше,та й смерть стане добрiша.
Питаєте нвiщо старiй бабi той дiд."
?
***
© Copyright: Екатерина Олейникова 2, 2013
Свидетельство о публикации №113020911315
Свидетельство о публикации №113020911315
Рецензии