Осiнь

 Оспівана  геніально,               
 вдячно  і  величально
 Осіння  пора  наступає,
 Часто  буйно  вітрить,               
 смачно  й  довго  дощить,
 Одягає  й  в  хати  заганяє.

 Вже  пустіють  поля,               
 сиротіє  земля,
 Листя  жовте  з  дерев  опадає,
 Птахи  смуток  несуть               
 і  у  звідану  путь,
 Відлітаючи,  нас  покидають.

 Ось  летять  журавлі               
 в  свої  теплі  краї,
 Прощально  крильми  нам  махають,
 Своє  тужне  «курлі»               
 із  небес  до  землі
 Посилають,  душі й  серця  забирають.

 Ліс  в  задумі  стоїть,               
 золотить,  багрянить,
 Сльози – роси  на  землю  скидає, 
 Вітер  в  кронах  шумить               
 і  безжально  щомить 
 Лист  зриває  й  грайливо  кружляє.

 Шкільна  осіння  пора,               
 гомінка  дітвора,
 Турботливі  мами  й  бабусі,   
 Автомобілі  снують,               
 торують  в  школу  їм  путь -
 Все  у  звичнім  життєвому  русі.

 Зазеленіла  озимина,               
 значить  буде  весна,
 Хоч  зима  і  морози  чекають, 
 Хто  все  встиг  і  придбав               
 та  в  комори  заклав,
 Ну  а  коник  нехай  пострибає.

 Думки  бродять  з  дощем,               
 душі  й  серцю  на  щем
 До  пісень  і віршів  спонукають, 
 Хоч  туман  і  дощить,               
 а  трудитись,  щоб  жить
 Усі  люди  в  надії  бажають.