Посвящение ветеранам войны

 "Посвящения ветеранам войны"
  "Стихи_FutXitFanKom"

Шистдесять лит з тых пир вжэ промынуло
Як закинчылась, врэшти - рэшт, вийна
Я подумкы заглыблююсь в мынулэ
Й вийна в моий уяви вырына
Вийна страшна! Я бачу в ний потвору
Котра своих и диток пожыра
Вийна смэрть сие всюды бэз розбору
И жнэ врожай...А смэрть -ии сэстра
Вийна - вона найбильшый в свити вбывця
Писля пандэмий - масовых хвороб
Могыл братэрськых в ний - я з лику збывся...
З полэглых в ний нэ кожэн мае гроб
Вийна всэ вымагае крови й крови
Й нэ з одниеи, а з обох бокив
Й нэ хвори люды гынуть там - здорови
Чый вик - дэсятка два чы тры рокив...
Я там нэ був - я в свит прыйшов пизнишэ
И обмынув мэнэ Афганистан
Та бачу я яснишэ и яснишэ
Солдата мицно стулэни уста
Бийця, що рвучко кынувся в атаку
З громоподибным выгуком "ура-а-а!"
Бийця, що наблыжаеться до танка
Зи звязкою гранат...А ось сэстра
Схылылась над поранэным гэроем...
Чы впоратысь ий тут - лышэ одний?..
Ось "юнкэрсы" сыпнулы з нэба строем...
Пидводный човэн - в товщи водяний...
Уява всэ оцэ мэни малюе
Я бачу всэ, хоч там и нэ бував
Та нэ однэ лыш цэ мэнэ хвылюе -
Мэнэ й сьогоднишний дэнь схвылював!..
Чы задля того гынулы солдаты
У кровожадний тий страшний вийни
Щоб змогу мав з нас дэхто споглядаты
Гэроив цых жыття и в наши дни?..
Хто - бэз повагы, хто - насмишкувато...
Та бильшисть з нас цинують ордэны
Й мэдали тых, хто повэрнув до хаты
Як пэрэможэць из тии вийны
Хто повэрнув и нам всим мырнэ нэбо
Можлывисть працюваты на зэмли
Задовольняты в иншому потрэбу
До блыжнього в любови, та нэ в зли
Вийны хто выпыв горя повну чашу
Хто вынис на соби тягар вийны?
Цэ  вэтэраны наши - люды наши!
Цэ всэ - воны, воны, воны, воны...
Цэ всэ воны! Цэ ж ихнимы рукамы
Здоровьям ихним и жыттям... Жыттям!!
Жадана Пэрэмога йшла рокамы
Затям соби сучасныку, затям!
Щоб нэ воны - нас рабство б нэ мынуло...
Щоб нэ воны - нас, можэ б й нэ було...
Уважно оцины свое мынулэ-
Чы нэ робыв кому нэбудь з ных зло?
"Хазяйнував" у когось на городи
Тоди, як мисяць вповни уночи?..
Чы нэ прыныжував тай пры народи?..
Чы вкрасты щоб - нэ пидбырав ключи?..
Воны и так вси з намы подилылысь
Одын - здоровьям, а другый - жыттям
Ни пэрэд кым цым вчынком нэ хвалылысь
Затям и цэ, сучасныку, затям!
Нэ соромно и наший Украини
Нэ соромно и нашому сэлу -
Гэрои е у нас и гэроини
Що працювалы в нашому тылу
Котри выковувалы Пэрэмогу
У поли хлиборобським, у станка...
Отрымують ци люды допомогу
Хоч справа ця дэржавна й копитка...
Дэржава зводыть всэ ж "кинци з кинцямы"
Вид ных багатого нэ вымага...
Пиклуеться колышнимы бийцямы
Чым можэ - тым им и допомага
Ось батькови моему- вэтэрану
"Грушэвського" поштарка прынэсла
Йому цэ - наче той бальзам на рану
Та и мэни - пидмога нэ мала
Я бэзробитный, бо нэ маю блату
На пэнсию його вдвох жывэмо
Нам иноди прыносять и доплату
Жыть можна - мы ж горилкы нэ пьемо...
Старэнького я батька доглядаю
Жывэм удвох на пэнсию одну
Поштарку кожэн мисяць выглядаю
Так, можэ , й до "своеи" дотягну?..
Та нэ про мэнэ - нэ про мэнэ мова
Я славы у боях нэ здобував
Про вэтэранив ще скажу тры слова
Абы про ных нихто нэ забував
Шановни вэтэраны! Раны ваши
Болять и нам на протязи рокив
Вы скуштувалы фронтовои каши
Ии ж нэ ив я - автор цых рядкив
Витчызну бороныты - гарный вчынок!..
И я вчыню так, як прыйдэ пора...
Вы ж справу цю зробылы - й на спочынок!.
Вам зычу щастя я в жытти й добра!

           Кинэць


Рецензии