К Л Е Н

Григорий Божок
Клен  зелений,  кучерявий
Серед  нашого  двора.
Біля  нього  мило,  жваво
Вишенька  собі  росла.

Сонце  разом  зустрічали,
Прокидаючись  зі  сну,
Зиму тихо  проводжали,
Радо  йшли  в  свою  весну.

У  фату  вбиралась  вишня,
Клен  ошатно  зеленів,
Вітерець  пестив  вранішній,
Розливавсь  пташиний  спів.

Між  собою  шепотіли,
Клен  в  негоду  захищав,
Коли  ягідки  дозріли,
В  тіні  щедро  пригощав.

Захворіла  раптом  вишня,
Зів’яла,  всохла  на  очах,
Вся  краса  її  колишня
Злилась  у  кленових  сльозах.

Ламатись  стали  його  віти,
Похнюпився  і  постарів.
Лиш  всюдисущий,  мудрий  вітер
Бажання  клена  зрозумів.

Натужився,  вихором  ставши,
Скільки  хватило  в  нього  сил,
В  останній  раз  їх  обійнявши,
Обох  під  корінь  завалив.

Не  зеленіти  більше  клену,
Красуні  вишні  не  цвісти,
І  у  дворі  іншим  деревам
Кохання  вірне  в  світ  нести.
      


© Copyright: Григорий Божок, 2013
Свидетельство о публикации №113020709779
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Григорий Божок
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Григорий Божок