ЧУЖА ДОЛЯ

Місяць  молодий  завис,
Зірки  сузірно  заблищали,
Їх  холод  і  безжальний  блиск
Роки  в  минуле  проводжали.

Життєва  звивиста  дорога,
Обабіч  люди – береги,
Рідня  і  друзі – це  від  бога,
А  від  сатани – вороги.

Поруч  ішли    покоління,
На  слово  щедрі  й  на  любов,
Та  зло  посіяло  насіння
Й  чортополох  умить  зійшов.

Кругом  сміється  пустота,
Розкидав  а  чи  збирав  каміння,
У  чужих  душах – темнота,
Докори  совісті,  сумління.

Хмарою  котилась  далина,
Недоля  вихорем  вітрилась,
Лягла  на  скроні  сивина,
Серце  від  розпачу  ятрилось.

Хто    прав,  чи  винуватий,
Хто  кому  більше  завинив -
Не  старайся  з’ясувати
Щоб  сніжний  ком  не  завалив.

Не  дружи  з  чужими  проти  свого,
Не  плюй  ніколи  у  криницю,
Емоційна  правда  не  варта  того,
Щоб  журавля  міняти  на  синицю.

В  руки  свої  долю  візьми,
Розумну  обери  різницю,
Ще  знайдеш  щастя  між  людьми -
Надій  багато  в  цьому  віці.
                *
«Ну  що  ж,  про  вдячність  забувають  люди,
Душа  сліпа  у  щасті,  а  проте
Вони  прозріють,  але  пізно  буде…*»
_______________________________________

*Мамина  черешня. Слова  Миколи  Луківа,
музика  Анатолія  Горчинського