Поспішає доба за добою
І зникає навіки кудись,
Я ж минуле тягаю з собою,
Наче раб свої пута колись.
Зримо пута мої не побачить,
Вони в звичках моїх й поняттях,
Їх покинуть для мене це значить
Знову стать безпорадним дитям.
До сучасності діти звикають,
А старенькі минулим живуть,
Досвід роду свого зберігають,
Щоб нащадкам полегшити путь.
05.05.08.
Минуле i сучасне
© Copyright: Георгий Грищенко, 2013
Свидетельство о публикации №113020702058
Свидетельство о публикации №113020702058
Рецензии