Свiчка палала

(З  Бориса  Пастернака)               
                1
Мело,  мело  по  всій  землі,
В  усі  канави.
Горіла  свічка  на  столі,
Свічка  палала.
Як  літом  хмари  комашні
Летять  на  світло,
Сніжинки  мчались  метушні
В  вікно  привітне.
Мережив  морозець  на  склі
Кола  і  стріли.
Палала  свічка  на  столі,
Свічка  горіла.
                2
Вогонь  під  стелею  заліг,
Тіні  блукали.
Схрещення  рук,  сплетіння  ніг
Долі   з’єднали.
Танком  грайливим  по  стіні
Коні  літали.
Серця  з’єднались  у  вогні
В  жагучім  сплаві.
Горіла  плоть,  кипіла  кров,
Сонцесплетіння.
Тут  панувала  скрізь  любов             
Над  поколінням.
                3
Одягу  і  черевиків  плин               
В  домашній  килим.
І  віск,  і  сніг  в  сплетінні  тім
Сльозами  вилив.
Танок  весни  в  хуртовину
Сивий  і  білий,
Вінчав  лиш  свічечку  одну,
Що  так  горіла.
На  свічку  дуло  із  вікна
Й  вогонь  спокуси
Здійняв,  мов  ангел,  два  крила
В  її  волоссі.
                4
Звучало  в  музиці  сердець               
Палке  бажання,
Жаданий  щастя  острівець,
Мов  ніч  остання.
Шукало  єдності  життя, 
Долі  веління,
До  запаморочення,  до  забуття,
До  божевілля.
То  жар,  то  холод  обіймав
Ці  два  створіння,
З’єднав  й  навіки  об’єднав
Під  небом  синім.
                5
 Лютувала  зима  в  сніжній  імлі,
 Та  святкувала               
 Не  земну  любов  на  цій землі
 Свічка,  яка  палала.