Над долиною туман
Під кущем полин – трава.
Зграйка пташок полохливих
Тут гніздо своє звила.
Під калиною зустрілась
Чорнобрива з козаком,
Гомоніли і любились,
Кохаючись за селом.
У очах веселка грає,
Русу косу заплітає,
Для неї соловей співає,
Дівча щастя виглядає.
Назбирала милих квіток,
Віночок із них сплела,
Огортає душу смуток,
Довго милого нема.
Вже і сонце заховалось,
Над долиною туман.
Серце з туги розривалось,
Похиливсь дівочий стан.
Де ж ти, голуб сизокрилий,
Може муки десь прийняв,
Чи ще любиш, чи покинув,
А чи іншу покохав ?
Свидетельство о публикации №113020710148