Я не боюся зникнути навічно
І втрати останнього гроша,
Коли у темряву космічну,
Злетить розсіяна душа.
Мені не страшно впасти вниз,
Відчути біль, болючу зраду,
І не потрібні тут поради,
Простих людей. Таких негожих!
У мене ноги не тремтять,
Лише від холоду, бувало..
Ця ненормальність актуальна,
В спокійності - весь сенс буття.
Чи навіжена, чи безстрашна, -
Не знаю я, тай не важливо..
Майбутнє всіх людей лякає,
Та не мене.. і я щаслива.
Я не боюся зникнути навiчно..
© Copyright: Наталия Попп, 2013
Свидетельство о публикации №113020608322
Свидетельство о публикации №113020608322
Рецензии