***

На підвіконні поливаєш квіти
Сльозами остогидлого кохання
Набридло вже від пристрасті горіти
І нудить від постійного страждання
Ти вариш каву зранку, п*єш і палиш
Щоби скоріше вечір дочекатись
Однак все розумієш, що розлуку не обманеш
Його нема - немає й з ким кохатись
І знову зранку ти до підвіконня
Як до коханого захочеш притулитись
Розплющеш свої очі сонні
Аби усі квітки залити...


Рецензии