Багатi теж плачуть

  (Почута  історія)
              1
Коли  дитина  народилась,
На  небі  зіронька  зійшла,
Влилась  в  сузір’я ,  засвітилась,
Між  інших  місце  зайняла .   
Достойне  місце,  як  і  треба
В  галактиці  і  у  світах,
І  дивиться  на  всіх  із  неба:
Чи  є  в  нас  віра,  божий  страх.
              2               
Любов  й  ненависть, різні  вчинки…
У  вухах  громом  прогуло:
«У  нас  довірливих  стосунків
Ніколи  зроду  не  було!»
Як  не  було,  то  вже  й  не буде,
 Суспільна  думка  не  про  них,
То  є  не  те,  що  бачать  люди:
Якщо  це  гріх,  то  смертний  гріх!
              3               
Та й щоб  не  дав,  то  буде  мало,
Лиш  труп  засвідчить,  що  він  жив
Для  них. І  щоб  не  сталось -
Всіх  самовіддано  любив.
Слова  і  вчинки,  їх  оцінка
На  шальках  років  і  терезів…
Сумною  сталася  кінцівка
Стосунків  чад  та  їх  батьків.
              4
Вже  всі  батьки.  Цей  хліб  відданий
Сущих  й  прийдешніх  поколінь.
Дітям буде  так  само,  як  з  батьками -
В  цьому - і  Вічність  й  Далечінь.
Така  тут  Азбука  життя,
Та  й  свої  Башти  сторожії.
Й  сьогодення,  й  майбуття,
То  ж  пожинаєш,  що  посіяв.