Титулованi

 Ми титулованими стали
Про це роками говорять.
Проблеми нас уже дістали
З відкритим ротом всі стоять.

Ми живемо цими байками
Нам обіцяють казна що,
А ми їм плещемо руками,
Отак роками й живемо.

Сміттям всю Землю завалили
Річки, озера бруднимо,
Вогнем ліса свої палили
Оцим і дихаємо  давно.

Про честь і гідність всі забули
Одні образи в голові.
Через коліно совість гнули
І кажуть, що вони праві.

Слова Богдана ми забули,
Що жити треба у добрі.
Згадати як всі спини гнули,
Жили віками у ярмі.

Роки боролись за свободу
Мінялись гетьмани в Січі
Багато полягло народу
Із рук не випали мечі.

Всі покоління так боролись
Пройшли з тих пір уже роки.
У церкві Богові молились,
Загиблим - ставили свічки.

Була надія на майбутнє,
Що стане краще усім жить.
Життя настане знову путнє
І Богородиця всіх захистить.

На це в громаді сподівались,
Що мати Божа чує їх.
Жили, робили, сперечались
Задовольняло це усіх.

Таке життя було не довгим
В громаду знов прийшов роздрай.
Забули всі перестороги
І стали будувати рай.

Всі працювали, мов комахи
Хотілось так в раю пожить.
Не дотягли до цього трохи
Все обірвалось в одну мить.

І стали всі на роздоріжці,
Куди ідти ніхто не знав
Неначе з рук забрали віжці,
Права й свободу хтось забрав.

Ввели купони і талони
Стояли в чергах до темна.
Жили одні лиш «фараони»
Все їм дісталося з повна.

На «мерсах» їздять і сміються,
Що надурили нас тоді.
Від золотих цепів аж гнуться
Вино текло по бороді.

Роздрай в громаді і свавілля
Поводирів нових знайшли
В людей закінчилось терпіння
І на Майдан усі прийшли.

«Ганьба!» - кричали на Майдані
Баран з Козою всіх завів.
Не того гетьмана вінчали
Він нас до щастя не привів.

Про титулованість торочив,
Розповідав якісь байки
Життя реального не бачив
І слухав лиш одні плітки.

В людей довіри не добився,
Поваги теж не заслужив.
На все неправильно дивився,
Людським життям не дорожив.

За булаву зчепились знову
Тягати стали за чуби.
Міняли кожен день обнову
Про рай розмову всі вели.

«Лапшу» на вуха надівали
Все «біомаса» проковтне.
Про що казали – забували
Казна їм спати не дає.

Крутили нею як хотіли,
Контролю зовсім не було.
За булавою аж тремтіли
Дурили місто і село.

Народ з роками став умнішим
І вибір свій тепер зробив,
Щоби життя ставало іншим
Бойкот кумирам об’явив.

У владі зміни відбулися
Стабільно трохи стали жить.
Думки в громаді розійшлися,
Щось нас роз’єднує в цю мить.

Не буде злагоди між  нами
Протистояння вже давно.
Не можемо ми жить без драми
І ніс в шпарину суємо.

Тут титул нам не допоможе
Які б байки нам не плели.
Зробити зміни той лиш зможе,
Хто не торгує совістю, пани!