Склянки переклад з французсько

МАРТИН ДИНКОВ, ФРАНЦИЯ – БОЛГАРИЯ
                «Стакан»
                Le verre

Il n’y a pas des petits ni des grands verres.
Il y a des verres dans lesquels on verse,
des verres qu’on casse, des verres qu’on aime,
des verres qu’on perd, des verres d’enfance.

Il n’y a pas des verres moches ni des jolis verres.
Il y a des verres qui servent, d’autres pas.
Des verres en porcelaine, des verres en plastique,
des verres en fer, des verres en bois, des verres en souvenir.

Il n’y a pas des verres magiques ni des verres prosa;ques.
Il y des verres en verre dont le soleil se refl;te.
Des verres qui parlent, des verres qui chantent,
des verres au grenier, des verres sans abri, des verres
sous
la pluie.

Les verres dans lesquels on verse sont des verres morts.
Les verres qui vivent sont ceux qui se vident.
Sur leurs parois restent les gouttent d’un espoir,
d’un r;ve, d’un ;chec, d’une d;sesp;rance.

Les seuls verres qui vivent sont ceux
o; s;chent les larmes de nos ;mes…bues.


ПОДСТРОЧНИК
«Le verre»
Автор: Мартин Динков
Перевод: Татьяна Растопчина

СТАКАН

Нет стаканов ни больших, ни малых,
Есть стаканы, в какие наливают,
Стаканы, какие бьют, стаканы, какие любят,
Стаканы, какие теряют и стаканы детей.

Не бывает стаканов уродливых и красивых,
Есть стаканы, какими накрыли и в другой раз,
Стаканы фарфоровые и из пластилина,
Стаканы железные, из дерева и на память.

Нет стаканов волшебных и прозаичных,
Есть стаканы, которые окрашивают свет и не окрашивают,
Стаканы, которые говорят, которые поют.
Стаканы на чердаке, стаканы без пристанища,
 стаканы под дождём.

Стаканы, которые налитые, стаканы мёртвые,
Стаканы, которые живые, те, которые опустошают.
На их стенках остаются отведанная надежда,
Мечта… и безнадежность.

Одинокие стаканы, которые живут, осушают слёзы.

СКЛЯНКИ (вільний переклад П.Голубкова)

Малих, великих склянок не буває.
Бувають ті, в які щось наливають,
Які хтось б'є, які хтось полюбляє,
Дитячі склянки, й ті, які втрачають.

Потворних, файних склянок не буває
Є ті, столи якими прикрашають,
Хоч з порцеляну, чи то з пластиліну,
Залізні, дерев'яні - для спомину.

Простих, чарівних склянок не буває,
Є ті, що  в світло барви добавляють,
Ті, що говорять, ті, що аж співають.
Що на горищі, під дощем страждають.

Живими склянки ті бувають,
З яких щоденно випивають.
У них на стінках – є надія, мрія...
У інших – сльози, сум і безнадія..
Перевод выполнен в рамках МЕЖДУНАРОДНОГО КОНКУРСА ПОЭТИЧЕСКИХ ПЕРЕВОДОВ С ФРАНЦУЗСКОГО ЯЗЫКА "РАДУГА ЛЮБВИ"