Химерн умонастро

2. 07. 2003-5.02.2013
Етапу створення міфів, коли людина вже могла оперувати величезним розробленим лексиконом (слова втратили свою владу над предметами і людиною), передував тривалий період вироблення людьми універсального комунікативного засобу – слова. Вербальноцентрична істота відкриває феномен Слова. Безліч слів народжується поступово, а проявляється- в тому, що слово може бути саме по собі пізнавальним ідеалом і культовою ціллю. Слово – це образ, ідея, вираження панування правильності над усім випадковим, хаотичним тощо.


Герменевтика (від грецьк. hermeneutikos - роз;яснюю, витлумачую) – вчення про інтерпретацію текстів, специфічний метод тлумачення гуманітарних наук.
В. Дільтей (1833 – 1911) – німецький філософ, вважається засновником теорії пізнання, теорії наук про дух. Витлумачення або специфічний метод, який протиставляється методу природничих наук у поясненні реальності. Тлумачення становить первинну структуру будь-якого пізнання (природничого, філософського тощо). Істотним є те, що апологія герменевтики як методу пізнання, сягає корінням у давнину. Ще гностики ставили перед собою, як і перед кожним із сучасників, питання: «Хто ми? Звідки прямуємо?» тощо. Для Дільтея така розумова активність теж актуальна. Речі сприймаються крізь призму питання «для чого?», якою мірою вони є зручними.
Людина дізнається про себе саму лише з історії власного розвитку (поступ цивілізації). За Дільтеєм, історія має справу з людьми як із духовними цілісностями та їхніми структурами. Ним вводиться в обіг поняття «структура індивіда», «структура епохи».
Задача філософії, вважає Дільтей, полягає у тому, щоб зрозуміти філософські системи в їхньому становленні і, таким чином, піднятися над ними.
Інший німецький філософ М. Гайдеггер (1889 – 1976) обіймає критичну позицію щодо засад раціональної філософії і навіть маніфестує власний відхід від когітарної системи Декарта. Властивий наукам про людину академізм примушує адептів раціоналізму завжди звертатись до першоочевидностей, які відкриваються дослідником у реальних речах, стосунках, подіях, зв’язках тощо. Розуміння цього компоненту пізнавальних процесів примусило самого Гайдеггера зробити поворот у власних шуканнях істини. І він розкриває себе у філософських міркуваннях, або в контексті феноменології.
Звідси і його увага до феноменів нігілістичної культури, до загострення міжцивілізаційних взаємин «Схід – Захід». Він привертає увагу до поточних проблем Європи (30-і – 40-і роки ХХ ст.) і вважає неприпустимим забуття у відношенні до онтологічної різниці між буттям і сущим, що і призводить до божевілля або химерних умонастроїв. 

Крезоцентризм – кризоцентризм (шосте століття до нашої ери, жорстокопопереджувана модель розвитку для усіх комерційно активних людей XVI – XXI і наступних століть). Історія царя Лідії є незвабливим орієнтиром для затятих накопичувачів багатств і збирання влади до одних рук, а, швидше за все, пропозиція для глибоких роздумів і жорстоке попередження для усіх авантюристів, войовничих натур, фінансово-товарних геніїв, тобто для всіх лихварів, супербанкірів та інших суперменів, що рухаються на золотий манівець Антиреальності. Ті, хто породив гроші, сконструював владу золота над людьми, мабуть, були вже і першими конструкторами грошей, золота і фінансово-колоніальних технологій – знищувачів сучасної цивілізації. Homo Sapiens помилився, ставши грошоманом? Чинить відчайдушний опір власним прозрінням щодо руйнівної влади долара і шекеля? Час дає на це свої відповіді. І одним із авторів вироку на адресу помилок представників золотих тисячоліть виступає філософія антизолотих соціумів, безгрошових економік, безрейтингових стосунків, рівних перед істиною і красою людей.
Артур Кларк передбачив, що в 2050 році на планеті Земля буде встановлено Пам’ятник Прощання з Грошима. Рід Homo Sapiens назавжди відмовиться від грошей. Чи буде так?