То смiялась, то ридала хуртовина
Вона мiняла настрiй без жалю,
По землi ступала маленькими кроками дитина
Сирота з Дит-дому,у нiчну грозу.
Заплаканi карi оченята
Ступаэ босими ногами по калюжi,
Тремтять холоднi,маленькi рученята
А хуртовина рве дерева,по усiй окрузi.
"Матусю",-шепнули тремтяче губи
Дальше сказати,страх не дозволяэ,
В трамваi йiдуть незнайомi люди
Нi матерi,нi батька в дитини немаэ.
То смiялась,то ридала хуртовина
Нарушала спокiй фурiя нiчна.
По землi ступала кроками дитина
А кров iшла iз нiг,вiд кусочкiв скла....
Свидетельство о публикации №113020507559