Повзе, як жук зима, підстрибує весна,
Миттєвість – і закінчилося літо.
Поволі пропливла осінь золота,
І холод, і жара, і хризантеми цвіту.
Дитинство проліта, і юність не свята,
Тихенько котиться в людини зрілий вік.
А старість вигляне, як рушник випраний,
Що ти залишив, божий чоловік?
Повзе, як жук, зима...
© Copyright: Наталья Сытник, 2013
Свидетельство о публикации №113020506930
Свидетельство о публикации №113020506930
Рецензии