Вогник

(Присвячую пам’яті Дня депортації кримських татар - 18 травня 1944 року)

I
У тиху майську ніч, коли в домах ще спали,
Ламали двері звірі з кам’яним обличчям.
І першими в вагони немовлят кидали,
Щоб йшли за ними матері у відчаї.

Приспів
Чому хтось плаче, щоб інший радів?
Чому переможці такі пихаті?
Чому вирішує не гідність, а гнів?
Чому не палає вже вогник в тій хаті?

Запали його у своєму серці...
Запали його у своєму серці...

II
То не колеса стукають, - серця,
Що відлучають від родного тіла.
То не сміття з вагону викидають, а мерця,
Якого мати поховати не зуміла.

Приспів

III
Мовчали всі, старі й малі, терпіли муки,
В думках же кожен повернутись обіцяв.
Пройдуть роки і посивілі внуки
Вгамують біль народну, вітчизну обійняв.

Приспів


Рецензии