Мені важко дихати без тебе,
бракує повітря.
Полонянкою твоєю себе відчуваю,
розлукою серце краю.
Душі мало місця у грудях.
Відкіля такая тяжкая смуга?
Чим перед тобою завинила,
хіба лише тим, що полюбила?
Радості життя бракує,
серце крає, не рятує.
Зимова скользота досаждає,
як неміч, сили забирає.
Лише в тім біда, що душа не зігріта,
рве в щент намисто, бунтує.
Я довіряю Всесвіту,
чекаю захисту від нього,
бо заплутала у безвихіді моя дорога.
Менi важко дихати без тебе...
© Copyright: Белякова Светлана Николаевна, 2013
Свидетельство о публикации №113020504964
Свидетельство о публикации №113020504964
Рецензии