Неспокiй

То задощить, то сонечко проглядає
В моїй душі натруджено-спустошеній.
Весняні квіти пахощами зманюють…
Та де вони? Снігами прирошені.

Іду під дощ. Кружляю в хуртовині я.
Збиває вітер. Холодом обвіює.
О, люба степовичко моя – Тавріє,
Чи покриткою стала, чи повією?

Краса зів’яла, лоно твоє стоптане
І золотії коси не розчесані.
Як опинилась Мати за воротами?
Як проросла із пестощів –
розбещеність?

Таврієчко! Серденько моє зболене,
Вкрий землю навесні колоссям-нивами.
Ти ж вінчана зі Степом, не Знедолею.
…Ходімо в дощ. Кружляймо
 хуртовинами…
1999 р.

Тревога
То задождит, то солнышко проглянет.
В моей душе натруженно-пустой.
Весенний цвет так ароматом манит...
Но в зимний день куда девался он?.

Иду под дождь. Блуждаю по метели.
Сбивает ветер. Холодом знобит.
О, Таврия, моя степная дева -
Ты по рукам пошла у тех, кто сыт?

Краса увяла, лоно растоптали,
И золотые косы расплелись.
Как очутилась Мать за воротами?
Как бесы в душу Ангела впились?

Тавриечка! Моё больное сердце!
Укрой весною землю колосками
Ты ж венчана со Степью, не с бедою.
...Пойдем же в дождь. В метелицу кругами...

Перевод Анны Дудки.