Коли піду, то все залишу,
Нічого не візьму з собою,
Ні гомін дня, ні ночі тишу,
Ні рідний край з його красою.
Ні птиць веселе щебетання,
Ні шепіт вітру із гаями,
Ані барвистеє світання,
Ні подих квітів вечорами.
Думки я у віршах залишу
У спадок поколінням іншим,
А сам піду в довічну тишу
З надією – світ стане ліпшим.
Це буде років через двісті,
На жаль, його я не побачу,
Не прочитаю добрі вісті
Та у віршах це не відзначу.
Коли піду я ще не знаю,
Хотів би довше тут побути,
Не зроблене зробити маю,
А не почуте ще почути.
01.01.09.
Коли пiду
© Copyright: Георгий Грищенко, 2013
Свидетельство о публикации №113020502275
Свидетельство о публикации №113020502275
Рецензии