А він її прогнав. Його тиранив біль,
Нещадно мучив і терзав жорстоко...
Та він же чоловік! Хотілось, аби їй
Не показати мук тих ненароком.
І плакала вона, від смутку і образ,
Тремтіли сльози зрадницьки на віях.
"Навіщо він отак?" - шептала повсякчас,
Та бідкалася, що не розуміє.
Вона ішла вперед, загорнута у жаль.
А він лежав... Думки були примарні.
Холодний падав дощ на стомлений асфальт,
І мокли білі двері у лікарні.
04.02.2013р. 23:23
Для ілюстрації віршу вибрана картина
Зелік Віктора "Прогулянка під дощем"
Бiлi дверi
© Copyright: Наталя Мазур, 2013
Свидетельство о публикации №113020510025
Свидетельство о публикации №113020510025
Рецензии
Прекрасно написано, прекрасно передані почуття ! Прекрасна мова! Насолоджувалась! З ніжністю Марго
Маргарита Метелецкая 08.02.2013 13:08 • Заявить о нарушении
Маргарита Метелецкая 08.02.2013 13:08 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.