Геній
Геній народа шукає!..
Себе в нім взнаває --
тодіж в нім і серце палає!
Та й скаже собі, сам для себе:
"Чи є народ такий як, сам по собі,
особисто свій шлях прокладає?"
А сонце за морем сіяє.
Бунтуються хвилі високі.
Хмари водяної пари літають в горі.
Десь журавлі над лісами гуляють...
Що бабуїни на люд наступають,
звуковий сигнал відкривають --
Кажуть: "до кінця світа прийшли"!
В них вірять.
Співають для них.
Братаються з ними.
Змішалося все -- усюди й для всіх.
Порядок новий написався
для мене, для тебе й для них.
А геній сховався... Як лід
схолоднів, під снігом застиг.
Не лякайся! Не змерзнеш ти тоже...
Тепло ще літає -- вітрами несеться
Під хмари широкі в горі. А звідти,
на землю знесеться -- так скоро ж,
як велетні ті журавлі.
Ось геній співає. Я чую:
Я з вами! Не є ви одні.
Ген-й
© Copyright: Микола Щома, 2013
Свидетельство о публикации №113020409492
Свидетельство о публикации №113020409492
Рецензии