У кожного своя правда

У  колонії  і  метрополії,
Хто  б  як  не  старався,
Не буває  спільної  історії,
Лише  свій  шлях  склався.
Своє  -  чуже,  чуже – своє
По – різному  бачать.
Було.  Буде.  Навіть  є -
Для  всіх  різне  значить.
У  багатого  і  бідного 
Різні  долі  скачуть,
За  чужого  й  за  рідного
По - різному  плачуть.
В  своїй  хаті  своя  правда,
І  сила,  і  воля*,
Англіканцям  бідність – вада,
Православним – доля.
Ізраїлю  Старий  Завіт 
Закони  встановляє -
Очільників  тисячі  літ
З  своїх  обирають.
Чужий  очільник – козел  в  капусті,
Слон  в  посудній  лавці,
Змій  під  серцем  на  посвисті,
Сатанинські  танці!
Божий  народ  опанував  Світ,
В  правах  людини – браття,
Євреям  –  Старий  Завіт,
Всім  іншим  –  демократія.
Вона  може  вибір  робити, 
Тому  всіх  так  вабить,
Попробуйте  в  Ізраїлі  уявити
Прем’єра  чи  Міністра – араба!
Правда,  що  зрусифіковані  міста,
Та  правда  ця  чужа,  не  наша,
Ізраїль  мертву  мову  веде  до  життя,
Чужинці  українську,  живу,  нищать.
Старі  нації  з  міцним  корінням
Ще  на  плаву  тримаються,
Нові  в  «демократичнім»  павутинні
В  плебеїв  обертаються.
Свій  очільник,  правда  й  кривда
І  своя  сорочка,
Земля  своя,  краєвиди,
Й  чужинцям - законні  тиночки!
               
*Т. Шевченко. Кобзар. І мертвим  і  живим... «Просвіта», К., 1993, С. 246 – 250.