Вже осінь на порозі…
Та ще теплом живу.
І спогади про тебе
Луною обізвуться.
Як перший лист впаде
На небі напишу,
Що дні мої прожиті
Твоїм імя’м зовуться!
Ти не прогав лиш мить
І не згуби моменту,
Піднявши голову
До сірого листа.
Не бійсь забутись
В жовтій круговерті.
Бо це не дикий вітер,
Це любов моя!
Ти не ідеш? Стоїш?
Відчув моє тепло?
Чи, може, просто серце
Сміється почуттями.
Багряним чистим листям,
Мов жаром зацвіло.
І я до тебе, любий,
Торкаюся дощами!
Ти дивишся крізь сльози
Як дощик моросить.
Бо знаєш,що то радість
Моя із неба ллється.
Тобі схотілось жити,
Сміятись і любить.
Ти відписав, що сенс
Моїм імя’м зоветься!
21.09.05.
Вже ос нь на пороз
© Copyright: Ксюшка Карандашка, 2013
Свидетельство о публикации №113020400458
Свидетельство о публикации №113020400458
Рецензии