Цiна - життя!

Як  Хліб  у  смітнику  побачу,
Хтось   святотатство  учинив,
Прогніваюсь,  а  то  й  заплачу -
Дитинство  в  голоді  прожив.
Хліб  у  нас  вже  не  дешевий,
І  дороге  цілком  життя,
То  ж  не  витримують  нерви,
Коли  буханку  кидають  в  сміття.
Працелюбність  і  порядність  славлять
Мого  народу  у  віках,
То  де  ж його історична  пам'ять,
Про  Хліб,  що  зріє  на  сльозах!
Про  голод,  голодомори,  геноциди,
Страшне  й  сумне  двадцяте  століття –
Три  рази  більшовицькі  гаспиди
Кидали  нас  в  голодне  лихоліття.
Двадцять  другий,  тридцять  третій,
Голодний  і  холодний  сорок  сьомий:
При  недородах  і  при  врожаях –
Померли  не  тисячі,  мільйони!
О,  люд  безпам’ятний,  забутий  Богом!
На  Схід  чи  Захід  ти  плетешся,
Ніяк  не  обереш  дорогу,
В  двадцяте,  не  дай  Бог,  вернешся!
Як  мають  ще  тебе  карати,
Якого  лиха  треба  краю,
Щоб  зміг  навік  запам’ятати:
Дорога  й  хліб – ціну  життя  складають!
Боже,  допоможи  нам  всім  доперти!
Хвилююся.  В  день  геноциду  і  скорботи
Вперше  з  народом  чотири  Президенти
Стояли  разом,  а  не  напроти!
                *
При  недороді,  неврожаї
Голодні  роки  бувають.
Ні  голодомори,  ні  геноциди  злії
В  Своїй  Державі  неможливі!