Перст божий

Дитяточко  народилось -
В  небі  зірка  засвітилась.
Лико  нове  засіяло –
Людей  більше  в  світі  стало.
Дорослі  в  личко  заглядають,
Свої  риси  в  нім  шукають.
І  дитятко  золоте
Розвивається  й  росте.
Личко  морщить,  бува – плаче
А  доля  його  уже  скаче!
Вітром  віє,  сонцем  сяє -
Що  ж  дитя  в  житті  чекає!?
Підростає,  розквітає…
Батькам - кращого  немає!
Люди  дивляться,  радіють,
Що  ж  ця  доля  тут  посіє!
На  Божому  щедрім  полі
Ростуть  добрі  і  злі  долі.
Душу  Бог  коли  вселяє,
З  нею  й  долю  визначає.
Бог  ревнитель,  в  душу  горне
Всі  покоління  попередні.
Аж  до  четвертого  коліна,
Без  винятку  чи  заміни.
Хто  з  дідів – прадідів  як  жив –
То  так  й  малому  заслужив!
Предки  праведні  в  дитяти –
Доля  -  подарунок  в  свято!
Коли  ж  гріхи – чередою,
В  малого  доля  буде  злою!
В  Божому  промислі  залежність
Та  волі  Божої  безмежність.
То  ж  прийшло  собі  в  життя
Непорочненьке  дитя,
А  в  житті  його  чекає,
Що  з  поколінь  Бог  назбирає!
По  життю - характер,  вчинки
Наводять  на  лице  хмаринки.
Коли  ж  тут  злії  прибамбаси –
На  обличчі  зморшки  чи  гримаси!
Як  в  житті  добрих  вчинків  повно –
З  віком  чоло  стає духовним!
Його  Господь  благословляє –
Постава  благовидністю  сіяє!
Коли  на  спадкоємну  злую  долю
Злі  вчинки  сиплються  поволі,
На  старість - не лице,  гримаса ,
Жахнешся,  як  зустрінеш  часом.
Літня  людина  Перстом  Божим
На  злу  чи  добру  долю  схожа.
Все  те,  що   її  душа  вміщає,
Бог  на  обличчя  виставляє.