Горе ж мені горе, загубився,
Від цілого не навмисне відломився,
Тепер воно мене забуло, оце лихо
Добре було разом, язичок плаче тихо.
Ми звіряток оченятка, нами гралися хлопчики й дівчатка,
Ми зіниці пташечки, що співала,
А ми ляльчині, яка до десяти рахувала.
Я ґудзик від шубки дитячої,
А я від курточки хлопчачої,
А я слугував вельможній пані,
На кофтинці багряній
Свiт загублених речей
© Copyright: Валентина Островська, 2013
Свидетельство о публикации №113020305076
Свидетельство о публикации №113020305076
Рецензии