Монолог

Монолог молодої

Не щороку родить
Яблуня в саду,
Не щорік знаходить
Щастя молоду.

Коли залицявся
Ніжно обіймав,
Поважати клявся
І на руки брав.

Року не минуло
Свадьба як була,
Щастя вітром здуло
Десь за край села.

Нині кожен вечір
Свариться і б’є,
Штурхає у плечі
І горілку п'є.

Каже, бити буду
Так собі і знай,
Не ходи нікуди
І не розмовляй.

Мене зрадить хочеш
З першим мужиком,
Весело регочеш,
Крутиш ще й  задком.

І кричить, горлає,
Ти на вік моя,
Мене ображає,
Що повія я.

Треба утікати
До своїх батьків,
Треба, друзі, знати
Краще женихів.
27.05.09.


Рецензии