Обступили верби став,
Віти нахилили,
Сірий ранок наступав,
Ніч втрачала сили.
А туман на бережку
Спав й не хвилювався,
Рідний братик він ставку,
Сонця лиш боявся.
А його іще нема,
Ще не виглядає,
Посіріла вже пітьма,
А птахів немає
Тиша наче аж дзвенить,
Вухо ще не звикло,
Що не може шум зловить
І що місто зникло.
Там звичайний гамір й шум,
У повітрі сморід,
Індустрії звичний бум,
Шторм неначе в морі.
Тут повітря як вино,
П’єш й життю радієш,
Це як в кращий світ вікно,
Де від щастя млієш.
Утікаймо з відтіля,
Де погано дихать,
В край зеленого гілля,
Де завжди так тихо.
В місті можна працювать,
А за містом жити,
На природі спочивать
І повітря пити.
25.05.09.
Ранок
© Copyright: Георгий Грищенко, 2013
Свидетельство о публикации №113020304023
Свидетельство о публикации №113020304023
Рецензии