Мені твоє «Пробач» вже Ні до чого, не треба:
Спізнівся Із ним ти не на Цілий десяток РОКІВ.
Чі думав, страждала? Та, Якось, Пробач, не Дуже,
Бо мала Зробити Чимало рішучіх кроків.
Напевно, прощаті - то, все ж, не моя чеснот,
Душі НЕ проймають слізліво-щенячі очі ...
Я Вже не боюся Ні зламів, НІ поворотів,
Тім паче - казок про самотні Холодні ночі.
Я в ночі Була Вже не раз на самоті
Вже не раз в ночі в пустощі тиші
Напевно, навч НЕ думати про минуле,
І шкірного дня не лічіті сердечні шрами,
Мені твоє «гнеле Пробач» не треба, я забула
Про ті, Що колись обірвалося поміж нами
Я не думала про тебе Вже довгими рокамі
Сін за нами Ні ВІН з нами ... З нами Зі мною і моїмі рокамі
Не треба нам гроші мі любимо чеснот
Даремно ті дивишся на мене ... ти для мене гідота
Пробач вже Н до чого...
© Copyright: Нана Викторовна, 2013
Свидетельство о публикации №113020301575
Свидетельство о публикации №113020301575
Рецензии