Замет ль

Навіщо я, навіщо ж я тебе від себе відпустив.
Тим сенс життя, тим сенс життя свого лишив я при дорозі.
Спалив мости… прошу пробач мене, за все мені прости!
 Та повернуть, та повернути я тебе уже не в змозі!
ПР: Тебе нема… навколо мене ніч і темрява німа.
Тебе нема… давно вже літо, та в душі моїй зима.
Лиш холоднеча навкруги, в ній потонули береги -
 Мого кохання береги… метуть сніги…

Лиш почалась, лиш почалася ця зимова заметіль,
 Не зміг тоді, не зміг тоді я очевидне передбачить.
 Що втрата ця, що втрата ця  – це мій такий пекельний біль,
 Якого я, якого я ніколи вже не переплачу.
ПР: Тебе нема… навколо мене ніч і темрява німа.
Тебе нема… давно вже літо, та в душі моїй зима.
Лиш холоднеча навкруги. в ній потонули береги -
 Мого кохання береги… метуть сніги…

А сльози як, а сльози ллються, наче це рясні дощі…
За ними я, за ними я свого майбутнього не бачу.
Бракує так, бракує так твого тепла моїй душі…
що я цього, що я цього ніколи вже не переплачу.
ПР: Тебе нема… навколо мене ніч і темрява німа. 
Тебе нема… давно вже літо, та в душі моїй зима.
Німа пустеля навкруги, в ній потонули береги -
 Мого кохання береги… метуть сніги…


http://my.mail.ru/mail/dmitriygrad/music

https://vk.com/audios318521730