Можливо опади, а може - хмарно,
Не можеш знати долі наперед
Ти думав: полюбив востаннє,
А склільки було ще таких Джульєт?
І бачиш в сні ти очі голубії,
Такі засмучені, хороші, милі
Та й згадуєш: яку ж образив ти?
Вона зненацька опускає вії:
Неначе тоне в совісті твоїй
Проте до ранку сон забувся
Цікаво, що побачиш завтра ти уві сні
Можливо, всіх, яких збесчестив,
Чи тих, яких іще розбестиш ти?
Спокусник Ромео
© Copyright: Виадка Навеки Твоя, 2013
Свидетельство о публикации №113020310309
Свидетельство о публикации №113020310309
Рецензии