Нема вже його, нема,
немає й не буде ніколи,
А віхола сніг підійма,
кружляє і крутить довкола.
Немає кохання, нема,
на місці пуста діра,
Шукаєш його дарма,
обпалені два крила.
Обвуглена, чорна душа,
по каплі довіру пив,
Кохання пішло, не спіша,
ніхто його не зупинив.
Полинуло в дальні краї,
де цвіт васильковий і сміх.
Залишило нас на землі,
йому не потрібен гріх.
Нема вже його, нема...
© Copyright: Наталья Сытник, 2013
Свидетельство о публикации №113020105002
Свидетельство о публикации №113020105002
Рецензии