Престиж i заздрiсть

                1
 Престиж та  заздрість,  кожний  знає,
 Нас  мобілізують  й  спонукають.
 Що  заставляє  рано  встати,
 Старатись,  дбати,  працювати,
 Щоб  в  нас  був  хліб  та  ще  й  до  хліба,
 Щоби  сусіди  справа  й  зліва,
 На  нас  дивились  похапцем,
 Й  відчували  серцевий  щем.
                2
 Щоб  ми  квартиру  кращу  мали,
 На  авто  ліпшому  катались,
 Щоби  подруга  чи  жона,
 Принцесою  була  сама,
 Щоб  в  кутюр’є  нам  одягатись,
 У  краги  й  шпильку  узуватись,
 Щоб  щем  в  серцях  й  очі  в  сльозах,
 Щоб  всякий  мовив  лише  «Ах!»-
                3
 Престиж! Коли  не  вийшло – дві  дороги
 В  майбутнє  невдаху  вести  зможуть.
 Перша - відоме  прислів’я, знатне:
 «Не  можна  обняти  необнятне!»
 Причини  лиш  в  собі  шукаєш,
 Працюєш,  дбаєш,  поправляєш.
 Люди  талани  різні  мають:
 Майструють,  пишуть  чи  ваяють.
                4
 Чи  бізнесменом  можеш  стати -
 Про  справу  дбати  й  заробляти.
 Гроші  ж  тратити  доцільно
 Дещиця  може  лиш  свавільна.
 Рідко  з  грошей  будують  гроші
 В  справах  сумнівних  чи  хороших.
 До  грошей    не  всі  талани  мають,
 Коплять   й  розумно  витрачають.
                5
 Коли  ж  ти  гроші  заробляєш,
 А  їх  бездумно  витрачаєш,               
 Заможним  та  не найбагатшим  став -
 Бог  талану  в  грошах  не  дав…
 Друга  дорога – не  повезло
 Бо  хтось  тобі  чинив  на  зло!
 Заздрість  й  злоба  очі  застилають,
 Мутять  розум,  серце  крають.
                6
 Душа  страждає,  серце  рветься.
 Гадюка  біля  нього  в’ється.
 Людину  мучить  ще  й  карає.
 Що  тут  подіяти – не  знає.
 Заздрість тяжче  нещасної  любові -
 Забирає  радість,  їсть  здоров’я!
 Яку  з  доріг  в  майбутнє  взяти -
 Самій  людині  обирати.
                *
 Тут  лиш  на  Бога  уповання ,
 Надія  щира  і  остання!