Ще вчора троянди я їй дарував
Й подяку за квіти від неї я мав,
Сьогодні ж на мене кричала вона,
Чому так зробила ? Та хто її зна.
Вона дуже часто нервує чомусь,
Я настрій її угадать не берусь,
Здавалось буденна незгода якась
Призводить до крику, перечити зась.
Раніше такою вона не була,
Спокійна, розважлива, зовсім не зла,
Невже негаразди, нервове буття
Подіяли так на природи дитя.
Вона ж виростала в безмежних степах,
Де спокій і тиша, душа у піснях,
А нині нервова, криклива вона,
Прожитого часу мабуть то вина.
22.01.10.
Настрiй
© Copyright: Георгий Грищенко, 2013
Свидетельство о публикации №113020102234
Свидетельство о публикации №113020102234
Рецензии